"Дівча в прицілі"
Кінець 40-х років ХХ ст. Молода лікарка за розподіленням потрапляє в західні області України - в самісіньке пекло війни УПА проти НКВД. Для місцевих - чужа. Для НКВД - розхідний матеріал. Про цю війну не знають в іншій частині країни. У сталінському СССР не можна змінити роботу за власним бажанням... Для юного дівча все - другорядне. Мета - вижити.
Що це за твір? Це художній роман. Історія юної дівчини-лікарки у жахливих умовах війни проти УПА. 

Про що він? 

У рік, коли була роздушена Празька весна, на радянське свято зібралася компанія товаришів – без жодної політики, просто посидіти, випити, закусити. Але випадково до компанії потрапила «ідейна особа», що почала просторікувати про труднощі встановлення радянської влади і наводити свій власний досвід – зустрічі з повстанцями-бандерівцями. 

Тема розмови вразила господиню квартири. Вона відчула повернення давно забутого відчуття – ніби у тебе ціляться. Починає згадувати свою юність. Часи після Другої Світової війни. 

І згадує як заздрили їй тоді, коли її, молоду лікарку, за розподіленням відправили до Західної України, бо там не було голоду (по всій іншій Україні лютував Голодомор 1946-1947 рр.)
Згадує, що у ті часи роботу самостійно отримувати і міняти було неможливо – тільки розподілення і перевід за рішенням керівництва. За спробу самочинної зміни роботи – садили. 
Згадує свою роботу лікарем у глухому, віддаленому від райцентру селі. 
Згадує, як дізналася вона, що лікарів які працювали в тому селі до неї, убили повстанці УПА. 
Згадує, як у її кабінет вломилася спецгрупа МГБ і півдоби тримала під прицілом усе село – з нею самою, зрештою. 
Згадує, як її ледь не убили бандерівці. Як їхній ватажок не вірив їй, і казав що вона приїхала, аби доносити про УПА, про селян, про все що бачить і чує – інакше її саму відправлять за колючий дріт. 
Згадує, як практично все те саме їй повторив офіцер МГБ у кабінеті під час допиту – в сталінському СРСР було дві статті за недоносительство, плюс – стаття під яку підходила будь-яка, навіть найменша допомога ворогам більшовизму. 
Згадує, як, вже завербовану МГБ, її знову відправили до села – доносити. Фактично – на смерть. 
Згадує, що врятуватися від смерті їй допомогли місцеві мешканці, селяни – які усім чим могли допомагали УПА. Бо – встигли її роздивитися, зрозуміти… І полюбити 

Чи існують прототипи у головних героїв? Герої збірні, але події, які з ними відбулися, взяті мною з мемуарів різних учасників тої війни, а отже все описане – було. 

Чому я взявся за цю тему? Бо ще в дитинстві, у Запоріжжі, я наївся розповідями на тему «як бандерівці різали цивільних фахівців з Наддніпрянщини». Трохи розібравшись з питанням, я вирішив показати всю складність тих подій і всю нелюдську жорстокість тої війни.

Фото та відео зустрічі: