ЛітПросвіта >
Зіркові ювіляри
Карпа Ірена
 До 40-річчя від дня народження Ірини (Ірени) Ігорівни Карпи Здобуття Україною незалежності зняло ідеологічну заангажованість із усього літературного процесу. Українська культура стала прозорою для світу та відкритою на світ. Твори українських письменників-постмодерністів: Ю. Андруховича, С. Жадана, Л. Дереша, Ю. Іздрика, О. Забужко, Л. Костенко, І. Карпи відкривають світу українську літературу, їх книги перекладаються та видаються за кордоном. Епатажна Ірена Карпа (справж. Карпа Ірина Ігорівна) відома західному світу не лише своєю творчістю. З жовтня 2015 р. вона є першою секретаркою з питань культури посольства України у Франції. |
Липа Юрій Іванович. Апостол новітнього українства
 До 120-річчя від дня народження Юрія Івановича Липи Юрій Липа був однією з найбільш помітних постатей України ХХ століття. Він увічнив своє ім’я серед визначних ідеологів та теоретиків українського державотворення. Найповніше ідейно-філософські погляди Липи розкриті в його «всеукраїнській трилогії» — «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940) та «Розподіл Росії» (1941). В цих працях Юрій Липа виступає як теоретик сучасної української геополітики. |
Мушкетик Юрій Михайлович
Юрій Михайлович Мушкетик (1929) (90 років від дня народження українського письменника)  Біографічне інтерв'ю - https://rozmova.wordpress.com/2019/01/27/urij-mushketyk/ Перу Юрія Мушкетика належить низка творів, які відбивають історичний розвиток держави і роль особистості в ньому. Письменник прагне відбити різні періоди життя суспільства, розглядає різноманітні життєві ситуації, показує різні соціальні верстви населення. Він пильно спостерігає за дійсністю, тому герої його творів такі реальні, а проблеми, яких він торкається, такі актуальні. Твори позначені * знаходяться в Державній бібліотеці України для юнацтва *Мушкетик Ю. За перший гонорар купив батькам хату / Ю. Мушкетик // Україна молода. – 2019. – № 1, № 2. – С. 14. |
Джойс Джеймс. Один із "батьків модернізму"
 Джеймс Августин Алоїзій Джойс — ірландський письменник, якого вважають одним з найвпливовіших письменників двадцятого століття. Він здобув загальне визнання перш за все завдяки своєму монументальному роману «Улісс» (1922). Крім того, його перу належать такі книги як збірка оповідань «Дублінці» (1914), психолого-автобіографічне есе «Джакомо Джойс» (1914), напівавтобіографічний роман «Портрет митця замолоду» (1916), а також найбільш загадковий та багатоплановий його твір — «Поминки за Фіннеганом» (1939). Хоча Джойс більшу частину дорослого життя прожив за межами батьківщини, його твори просякнуті темою Ірландії: всі події відбуваються в Ірландії та більшість сюжетів пов'язані з нею. Центр світу, створеного Джойсом, знаходиться у Дубліні та відображає його сімейне життя, події й друзів (і ворогів) ще зі шкільних років. Саме через це Джеймс Джойс став одним із найкосмополітичніших і, водночас, найлокальніших модерністів, які писали англійською |
Малишко Андрій. Співець української душі
 За своє життя поет видав близько сорока збірок. Не всі вони мають однакову художню вартість. Але найголовніше те, що в українську літературу він увійшов як поет-пісняр, бо пісні на його вірші вже давно сприймаються як народні. А. Малишко згадував, що пісню любив із самого дитинства, ніколи з нею не розлучався, саме вона надихала його на створення поезій, які він часто писав, уже вчуваючи чарівну мелодію. Можливо, цій любові до пісні він має завдячувати, в першу чергу, своїй сім'ї, зокрема матері, яка знала багато українських народних пісень із задоволенням співала їх дітям. Ці перші дитячі враження та захоплення супроводжували поета протягом усього творчого життя, саме народна творчість стала тим джерелом, з якого він черпав натхнення. |
Стельмах Михайло. Прозаїк-поет
 До 100-річчя від дня народження Вважати Михайла Стельмаха дисидентом було б трохи голосно, проте у його творах чимало антирадянського. Стельмах не боровся з системою, а співіснував з нею, одержуючи премії і пропускаючи повз вуха звинувачення у націоналізмі та куркульській апологетиці. Він використовував силу системи проти самої системи – так само роблять борці стилю айкідо – і це було набагато ефективніше, ніж відкритий протест. Можна було написати щось відверто антирадянське – і піти за звичним тодішнім маршрутом на Соловки. Або, якщо вдасться, емігрувати і вже за кордоном писати все, що заманеться… Але Стельмах залишався зі своїм народом. І примудрявся піднімати теми, які не пробачили б нікому іншому – зокрема голодомору та УПА. |
Гребінка Євген: Чародій «чорних очей»
 Увібравши народні
традиції, творчо сприйнявши досвід Крилова, Сковороди, Гулака-Артемовського та
інших попередників, прямуючи шляхом реалізму і народності, Гребінка підніс
байку до нового, вищого рівня, що мало велике значення для розвитку нової
української літератури та літературної мови.(С.Зубков) |
Борхес Хорхе Луїс. Великий Сліпець ХХ століття
 Хорхе Луїс Борхес — одна з легендарних особистостей сучасного літературного світу. Тільки звичайне перерахування премій, нагород і титулів займе багато рядків: Коммендаторе Італійської Республіки, Командор ордена Почесного легіону "За заслуги в літературі і мистецтві", Кавалер ордена Британської імперії "За видатні заслуги" та іспанського ордена "Хрест Альфонсо Мудрого", доктор Сорбонни, Оксфордского й Колумбійського університетів, лауреат премії Сервантеса. Усюди його перекладають, вивчають, цитують. Однак Борхеса не тільки звеличують, але й знецінюють. У минулому він нерідко робив журналістам реакційні заяви на різні злободенні питання. Почувалася в цьому якась нарочитість (епатаж і настирлива ексцентричність), бажання шокувати активну передову суспільну думку Латинської Америки. Позиція Борхеса викликала здивування, суперечки, а то й заперечення з боку таких письменників, як Пабло Неруда, Габріель Гарсіа Маркес, Хуліо Кортасар, Мігель Отеро Сільва, проте вони завжди відгукувалися про Борхеса як про майстра і зачинателя нової латиноамериканської прози. |
Драй-Хмара Михайло - залізний полтавець
 Українська національна ідея була домінуючою у життєтворчості М.Драй-Хмари. Національне в ній поєднується із загальнолюдським при певній наявності соціально-гуманістичного стержня. За свідченням О.Ашер, справжнім українцем відчув себе М.Драй-Хмара в 1915 — 1917 роках у Петрограді, де він студіював славістику в Петроградському університеті в статусі професорського стипендіата. Своїй дружині Ніні Петрівні зізнався, що у російському північному місті він відчув себе українцем і що, ставши на цей шлях, скорше помре, ніж зійде з нього . Обіцянка виявилася фатальною, доказом чого є передчасна смерть на засланні на Колимі («у кам’яному мішку») 19 січня 1939 року. |
Матіос Марія. До 60-річчя від дня народження.
 Поетичній мові Марія Матіос навчалася з малих років у своїх предків. Її бабуся, із хутора Сірук Чернівецької області, розмовляла афоризмами. За це її називали Соломоном. "Соломона" в юбці з її відстоюванням справедливості. Її стимулом була совість. По материній лінії в неї 63 родича. Прадід її був письменником, але грамоти не знав. Він розписувався хрестиком, але майже двадцять років в селі Розтоки на Буковині був війтом - сільським головою. Він заставляв своє майно. Якби він не виконав того, що обіцяв, його гроші й хату забрала б громада. По батьковій лінії рід Матіосів почался з 1790 року на буковинському хуторі Янгулове. А лінія материна оселилася на хуторі Сірук. Але з 1947-го половину людей вивезли в Сибір, решту примусово переселили до села Розтоки - подалі від лісу. В Сіруку лишилося три хати, там Марія жила до п'яти років. |
1-10 of 43
