*Мушкетик Ю. За перший гонорар купив батькам хату / Ю. Мушкетик // Україна молода. – 2019. – № 1, № 2. – С. 14.

Інтерв’ю з письменником.

*Мушкетик Ю. Не вернуть / Ю. Мушкетик // Дніпро. – 2014. – № 4. – С. 25.

*Мушкетик Ю. Страх / Ю. Мушкетик // Літ. Україна. – 2014. – 30 січ. – С.10–11.

*Мушкетик Ю. Суд. Біографія письменника. Стислий переказ твору. Аналіз тексту. Зразки учнівських творів : посібник для 11 кл. – Харків : Ранок, 2000. – 32 с. – (Літературна крамниця).

*Мушкетик Ю. Час звіра / Ю. Мушкетик // Київ. – 2013. – № 1. – С. 24–96.

*Мушкетик Ю. М. Біла тінь : [романи] / Ю. М. Мушкетик. – Київ : Укр. письменник, 2015. – 640 с. – (Бібліотека Шевченківського комітету).

*Мушкетик Ю. М. Вірую в правду / Ю. М. Мушкетик. – Київ : Укр. письменник, 2015. – 88 с. – (Бібліотека українського воїна).

*Мушкетик Ю. М. Гетьманський скарб : роман / Ю. М. Мушкетик. – Харків : Фоліо, 2012. – 415 с. – (Історія України в романах).

*Мушкетик Ю. М. Гріх : оповідання / Ю. М. Мушкетик. – Київ : Світлиця, 2009. – 368 с.

*Мушкетик Ю. М. На брата брат : [роман] / Ю. М. Мушкетик. – Харків : Фоліо, 2012. – 317 с.

*Мушкетик Ю. М. Яса : [роман]. Т. 2. Розділи 18 – 33 / Ю. М. Мушкетик. – Харків : Фоліо, 2012. – 415 с.

*Останній класик української літератури Юрій Мушкетик // Персона. – 2009. – № 2. – С. 30.

*Павлюк Н. Інтерпретація шевченківського заклику до єдності в історичній прозі Ю. Мушкетика / Н. Павлюк // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. – 2014. – Вип. 1. – С. 175–178. – (Філологія. Соціальні комунікації).

*Павлюк Н. Співвідношення історичної та художньої правди в повісті Ю. Мушкетика «Семен Палій» / Н. Павлюк // Питання літературознавства : наук. зб. / редкол. : О. В. Червінська та ін. – Чернівці, 2013. – Вип. 87. – С. 106–118.

*Славинський М. Юрій Мушкетик: «Я не марнославний...»: 21 березня відомому українському письменникові Юрію Мушкетику виповнюється 85 років / М. Славинський // Віче. – 2014. – № 5. – С. 66–67.

*Три зозулі з поклоном...: М. Хвильовий, І. Багряний, О. Гончар, Ю. Мушкетик, В. Симоненко, Г. Тютюнник, Є. Гуцало, В. Марченко, В. Дрозд, Л. Костенко : Публіцистика. Оповідання. Новели / упоряд. В. Зленко. – Київ : Укр. письменник, 2000. – 159 с. – (Сучасна українська література).

*Федоровська Л. К. Романи Юрія Мушкетика / Л. К. Федоровська. – Київ : Рад. письменник, 1982. – 203 с.

*Юрій Мушкетик // Освіта і кар’єра. – 2009. – № 3 – 4. – С. 24.

    Джеймс Августин Алоїзій Джойс — ірландський письменник, якого вважають одним з найвпливовіших письменників двадцятого століття. Він здобув загальне визнання перш за все завдяки своєму монументальному роману «Улісс» (1922). Крім того, його перу належать такі книги як збірка оповідань «Дублінці» (1914), психолого-автобіографічне есе «Джакомо Джойс» (1914), напівавтобіографічний роман «Портрет митця замолоду» (1916), а також найбільш загадковий та багатоплановий його твір — «Поминки за Фіннеганом» (1939).

    Хоча Джойс більшу частину дорослого життя прожив за межами батьківщини, його твори просякнуті темою Ірландії: всі події відбуваються в Ірландії та більшість сюжетів пов'язані з нею. Центр світу, створеного Джойсом, знаходиться у Дубліні та відображає його сімейне життя, події й друзів (і ворогів) ще зі шкільних років. Саме через це Джеймс Джойс став одним із найкосмополітичніших і, водночас, найлокальніших модерністів, які писали англійською

За своє життя поет видав близько сорока збірок. Не всі вони мають однакову художню вартість. Але найголовніше те, що в українську літературу він увійшов як поет-пісняр, бо пісні на його вірші вже давно сприймаються як народні.

    Вважати Михайла Стельмаха дисидентом було б трохи голосно, проте у його творах чимало антирадянського. Стельмах не боровся з системою, а співіснував з нею, одержуючи премії і пропускаючи повз вуха звинувачення у націоналізмі та куркульській апологетиці. Він використовував силу системи проти самої системи – так само роблять борці стилю айкідо – і це було набагато ефективніше, ніж відкритий протест. Можна було написати щось відверто антирадянське – і піти за звичним тодішнім маршрутом на Соловки. Або, якщо вдасться, емігрувати і вже за кордоном писати все, що заманеться… Але Стельмах залишався зі своїм народом. І примудрявся піднімати теми, які не пробачили б нікому іншому – зокрема голодомору та УПА.

ЖОРЖ САНД (1804-1876) - це великий світ прекрасних образів, духовних пошуків і відкриття істини. її творчість - велике історико-літературне явище XIX ст.Вона зазирнула у такі глибини людської душі, які ще не відкривалися нікому до того часу; саме з її ім'ям пов'язана постановка проблеми емансипації жінки у французькій літературі, яку пізніше запозичили Марко Вовчок, Ольга Кобилянська, Софія Крушельницька, Наталія Кобринська, Софія Окуневська в українській літературі.

У романах Аврори Дюпен (за чоловіком Дюдеван), яка писала під чоловічим псевдонімом Жорж Санд, зазначена проблема набула характеру протистояння з оточенням, із власними переконаннями та прагненнями або ж глибокої психологічної драми самої людини, яка зробила певний крок всупереч загальноприйнятій моралі.