Увійшов у літературу на початку 1990-х як учасник літературного угруповання «Нова дегенерація». Критика вважає його одним із чільних поетів покоління дев’яностників. Виробив власну впізнавальну поетичну манеру, базовану на метафоризмі. Проза Івана Андрусяка – «густа» символічна метафорика з активним використанням діалектів.