Валерій Олександрович Шевчук

опубліковано 11 черв. 2018 р., 03:46 Державна бібліотека України для юнацтва   [ оновлено 11 черв. 2018 р., 03:48 ]
     Творчість Валерія Шевчука являє нам довершену художню картину світу, цілісну систему філософських поглядів на універсум та людину в ньому, на осягнення сенсу буття. Зокрема, людська душа розглядається в ній як мікрокосм з векторним протиборством добра і зла. У різножанровій прозі письменника простежено тисячолітній розвиток духовності українського народу, діалектику людської – української – душі від дохристиянських до новітніх, тоталітарних і постколоніальних часів. Це проза цілком модерна за своїми художньо-стильовими ознаками; вона дає об’ємне, стереоскопічне уявлення про українську людину як продукт специфічних історичних, національних, етнопсихологічних та соціально-політичних умов, а також вдалі чи невдалі спроби цієї людини вирватися з лабет буденної одноманітності та духовної убогості.

      Шевчукове бачення України зумовлене спрямованістю письменника на художнє дослідження історії душі, того, яким чином українська людина вибудовувала своє «я», спромагаючись у кінцевому підсумку на історичне зростання духовності на рівні цілої нації. Письменник поставив собі за мету дослідити розвиток духовності свого народу історично, розібратися в її еволюції. Причому це навіть не завдання – відтворити ту чи ту епоху, а надзавдання – стилізувати мислення людини в контексті тієї епохи, яку він досліджує. І як наслідок – у прозі Шевчука простежено становлення цілої естетичної системи цінностей, духовну еволюцію українця в історичній перспективі.
 
Людмила Тарнашинська, літературознавець, літературний критик, прозаїк, есеїст,
кандидат філологічних наук, доктор філософії Українського Вільного Університету (Мюнхен)
(З книги «Художня галактика Валерія Шевчука» )