“Не знаємо достеменно, чого прагли засновники Вавилона, прибравши для свого поселення таку презенційну назву: Ворота Бога... Тепер мимоволі згадуємо про них, коли лебедина зграя, наче самий лише дух непоборний, кигиче над нами з мороку ночі, долаючи кругосвітню втому, або звитяжно кричить, промірюючи провислими вервечками осіннє небо. І хоч людям прекрасне буде здаватися незвичним, то, як твердить тутешній філософ, у годину випробовувань вони й самі чимось схожі на лебедину зграю в дорозі. Чи, бува, не отим своїм підсвідомим прагненням до якогось справді незбагненно високого, тим-то й не завше осмисленого до кінця?..” Василь Земляк |
ЛітПросвіта > Зіркові ювіляри >