Микола Вінграновський: "Не одійде мій голос, голос мій не відлюбиться"

опубліковано 3 груд. 2018 р., 05:46 Державна бібліотека України для юнацтва   [ оновлено 3 груд. 2018 р., 05:59 ]

До 80-річчя від дня народження Миколи Вінграновського
“Одна з підстав душевної структури Вінграновського – його глибока, органічна народність і національність. Звідти ж багато що і в душевному типі, і в поетичному стилі його. Колись Довженко говорив про вроджений такт і цноту, розважну гідність та душевну мудрість свого батька й діда – українських селян, про їхню внутрішню культуру й аристократизм, про дивовижну артистичність. Щось із цих якостей «дніпровського племені» відчувається в підґрунті поезії Вінграновського (плюс «містерія» українського степу, півдня), і це певною мірою ріднить її з довженківським духом. Як і з Шевченком. У мові про свій народ Вінграновський має щось таке, що йде від Шевченка. Це і ота всеприсутність образу України, і всепоглинальність любові до неї, і почуття відповідальності за свій народ, і безоглядність поетичного переживання”, - Іван Дзюба


Відео Документів Google


Comments